ВСТУП
В останні роки природний газ зміцнює свої позиції на енергетичному ринку світу, успішно конкурує з таким загально визначним енергоносієм, як нафта. Центр світових глобальних енергетичних досліджень опублікував зведення про те, що в конкуренції нафти і газу як енергоносій верх бере са-ме природний газ. Якщо в 1979 р. частка нафти в загальносвітовому спо-живані енергії складає 80%, то вже в 1999 р. її частка знизилася до 51%, уступивши місце природному газу й атомній енергетиці.
Розвідані газові родовища вже сьогодні здатні на багато років задо-вольнити зростаючі світові потреби в ньому. Адже за весь час видобутку газу з недр землі витягнуту усього близько 4% його загальних запасів . І навіть якщо в далекому майбутньому запаси зменшаться,. Люди знайдуть спосіб його штучно відновити.
Природний газ – екологічно чистий паливо. Його застосування в промислових галузях скорочує викиди шкідливий компонентів у 4-5 рази. Крім того газ – унікальне моторне паливо. От чому на використання газу як паливо переводяться автомобілі,тепловози, літаки, річні судна і сільгоспте-хніка. Для будь-якої держави питання одержання природного газу (видобу-ток, покупка, транспортування, збереження) та його ефективного викорис-тання повинні бути одними з пріоритетних напрямків діяльності.
Особливо ці питання важливі для України, тому що видобуток газу і нафти з її недр здатний задовольнити не більше 13% потреб, а основу енер-гетичної кризи складають застарілі технології в промисловості і сільському господарстві, що вимагають підвищеної витрати енергоресурсів на одини-цю продукції у 28 разів більше, ніж, наприклад у Франції). Природний газ для України є стратегічним імпортованим товаром, «козирною картою» в взаєминах між державами, одним з політичних аргументів.


1. Забезпечення безпечного і енергозбережного газопостачання

Діагностика технічного стану, як самих газових труб, так і усієї інфра-структури газових мереж з метою забезпечення стабільного газопостачання і прогнозу можливих аварійних ситуацій є пріоритетним завданням.
Безпечне і енергозбережне газопостачання можливо тільки при систе-мному підході до вирішення проблеми, що припускає одночасне проведен-ня багатокомпонентних і взаємозв 'язаних заходів. Багаторічний досвід екс-плуатації системи газопостачання виявив, щонайменше, три основні способи енергозбереження: по-перше, недопущення (оперативне усунення) витоків газу на лінійній частині газопроводів, на різьбових і фланцевих з' єднаннях, а також на гумовотканинних компенсаторах; по-друге, адекватний облік ви-трачання газу; по- третє, застосування високо енерго ефективною абонент-ської газової апаратури. Це не рахуючи оптимізації споживання природно-го газу на технологічні потреби і на комунальну сферу.
А що стосується забезпечення безпеки газопостачання, то воно теж визначається недопущенням (швидким усуненням) витоків газу шляхом не-ухильного дотриманням порядку проведення повномасштабних регламент-них робіт і оперативністю дій аварійно-диспетчерських служб, а також су-ворим дотриманням абонентами правил користування газом.
До теперішнього часу з метою визначення місць витоків газу на ліній-них ділянках газопроводів контролери по встановленому графіку здійсню-ють їх обхід з газоаналізаторами, забезпеченими газозаборниками на руч-них візках. Ці прилади мають недостатньо високу чутливість і не дозволя-ють протоколювати процес пошуку витоків газу у просторі та часі. Нові ла-зерні газоаналізатори німецької фірми SEWERIN мають велику чутливість і дозволяють автоматично (у реальному масштабі часу) вести електронний протокол пошуку, який фіксує не лише місце витоку газу, але і час її вияв-лення. Лазерні газоаналізатори дозволяють виявити витоки газу на різьбо-вих і фланцевих з'єднаннях на відстані 30 метрів від місця витоку.
Експлуатація і підтримка належного технічного стану сталевих газоп-роводів з кожним роком стає усе більш важким завданням — як внаслідок неухильного і швидкого їх старіння під дією чинників, внаслідок високови-тратної технології їх будівництва, ремонту і технічного обслуговування. Стало ясно, що подальший розвиток сфери газопостачання немислимий без системного інноваційного оновлення усієї технології будівництва і експлуа-тації газових мереж і їх інфраструктури, а також газифікації житла. Усвідо-млення цієї неминучості стимулювало пошук інноваційних рішень в усіх виробничих ланках. І тільки завдяки цьому останніми роками нам вдалося істотно понизити витрати ресурсів (енергетичних, фінансових, трудових) на будівництво нових газорозподільних мереж і транспортування газу, підви-щити енергоефективність його використання.
2. Вихідні данні.
2.1 Планово-рельєфне розміщення трас газопроводів населеного пункту.
Газ до району населеного пункту, розташованого в м. Луганськ, над-ходить по газопроводу високого тиску через газорозподільну станцію, роз-ташовану на південні околиці міста. Далі газ надходить до газорегулятор-ного пункту, де знижується на низький.
Газопроводи передбачено прокладати підземно, на глибині 0,8 м. Га-зопроводи висого и низького прокладені зі стальних електрозварних труб. Від корозії вони захищені ізоляцією значно посиленого типу, на основі бі-тумних мастик та установами електрохімічного захисту.
Зв'язок між газопроводами висого та низького тиску здійснюється че-рез ГРП. Населений пункт територіально розділений на дві зони забудови. Перша зона забудована 7-ти поверховими будинками, а друга – 3-х. Газ низького тиску, в багатоповерхових житлових будинках, використовується для приготування їжі на 4-х конфорочних плитах. Також газ низького тиску підведений до місцевих ресторанів.
Газ висого тиску підведений до котельні, яка розташовані в районі.

2.2 Інженерні комунікації в районі розміщення газопроводів
В районні населеного пункту, розташованого в м. Луганськ, прокла-дені такі інженерні комунікації: газопровід, теплотраса, каналізація, теле-фонна мережа та лінії електропередач.
Теплопостачання житлових і громадських будинків – централізоване, від районної опалювальної котельні.
Водопостачання здійснюється за допомогою водопровідної мережі з влаштуванням колодязів.
Споруди комунальної каналізації призначені для прийому і відводу стічних вод. Каналізацію мають все об’єкти, обладнані внутрішнім водоп-роводом. Випуски стічних вод в каналізаційну систему обладнані опломбо-ваними запірними пристроями. Для прийому стічних вод із внутрішньої ка-налізації використовують дворові каналізаційні мережі, для випуску їх у центральну каналізацію – застосовують канальні з`єднувальні лінії.
3. Приймання закінченого будівництвом об’єкту газопоста-чання в експлуатацію.
3.1. Приймання зовнішніх газопроводів.
По закінченню будівництва газопроводу генпідрядник здає, а замовник приймає його в експлуатацію. Для цього замовник скликає приймальну комісію, склад якої складається з представників замовника, будівельно-монтажної організації, Держміськтехнагляду, міськгазу, по-жежної організації, санітарного нагляду та інших зацікавлених організа-ції. Будівельно-монтажна організація пред’являє комісії:
- стверджувальний та погоджувальний проект з поясненнями, з нане-сенням на креслення всіх відступів допустимих та згоджених при виконан-ні будівельно-монтажних робіт;
- технічну документацію на зварювальні та ізоляційні роботи з жур-налами по виконанню цих робіт;
- акти іспитів на міцність і щільність;
- виконавчо-технічну документацію, вказано у ДБН В.2.5-20-2001
Комісія виконує ретельний огляд траси газопроводу та споруд на ній, причому має право перевірити різні ділянки газопроводу розкриттям траншеї, розборкою з’єднань або вирізкою стиків, також виконати повто-рний іспит газопроводу. При огляді комісія перевіряє співвідношення ви-конаних робіт використаних матеріалів та обладнання проекту відповідно вимогам СНиП, якість робіт по устрою колодязів та всіх мережевих спо-руд (компресорів, запобіжних установ, коверів), дія засобів захисту газоп-роводів від електрокорозії, правильність монтажу надземних газопрово-дів, площадок та сходинок до них, наявність охоронних знаків на підвод-них переходах та настінних знаків для усіх інших газопроводів.
Прийнятий в експлуатацію газопровід повинен бути увімкнутий екс-плуатаційною організацією не пізніше ніж через 6 місяців з моменту його приймання. Якщо з виходу цього часу газ не був поданий, міськгаз пови-нен провести повторне випробування газопроводу на щільність та переві-рити комплектність та справність обладнання та арматури, встановлених на ньому.
Врізку в діючий газопровід та пуск газу у закінчений будівництвом газопровід виконує міськгаз.
3.2. Приймання внутрішньо будинкового газового обладнан-ня.
Організація, ведуча будівництво і монтаж газопроводів та приборів, передає змонтований газопровід та газові прибори організації, яка буде їх експлуатувати.
При здачі газопроводу та газових приборів в експлуатацію перебу-вають представники обох організацій, а також відповідальні особи органі-зацій, у введенні яких знаходиться газифікований об’єкт.
Передача газопроводу супроводжується пуском газу в цей газопро-від. Пуск газу виконується бригадою кваліфікованих слюсарів у складі не менш двох чоловік, на чолі з інженерно-технічним працівником, який яв-ляється відповідальним за пуск газу.
Приймається в експлуатацію внутрішньо будинкова газова система при наявності таких документів:
- виконавча документація;
- узгодження відхилень від проекту;
- акт приймання димових і вентиляційних каналів;
- сертифікати на труби, електроди;
- наявність інструктажу;
- акт перевірки лічильника.
При наявності відхилень від проекту, об’єкт газопостачання комісією не приймається. Тому при прийомі в експлуатацію комісія проводить зов-нішній огляд змонтованої системи, визначає її відповідність проекту і ви-явлення дефекту монтажу.
Звертається увага на кріплення і розміщення газопроводів по відно-шенню до стін і на герметичність місць перетину газопроводами стін, пере-криття, а також влаштування з’єднувальних патрубків від ВПГ і приєд-нання їх до димоходів.
Перевіряється якість встановлення приладів:
- плити повинні опиратися на поверхню підлоги всією площею опор, а водонагрівачі повинні надійно кріпитися до стін;
- перевіряється відповідність технічних умов об’єму приміщень де встановлюються газові прилади, його висота та наявність в ньому вентиля-ційних каналів.
Перевіряється якість зварних з’єднань на внутрішньо будинкових газопроводах. Комісія має право провести повторне випробування внут-рішньо будинкової газової мережі.
4.Приєднання новозбудованого газопроводу до діючого.
4.1. Врізка.
Приєднання газопроводів до діючих мереж відноситься до найбільш відповідальним газонебезпечних робіт і проводиться спеціально навченими бригадами з експлуатуючою газове господарство організації. Бригада по-винна мати схему газопроводу, що приєднується із зазначенням встановле-ної запірної арматури, пробок та іншого обладнання. Ця схема надається будівельною організацією. Приєднання (врізку під газом) закінчених будів-ництвом газопроводів до діючих систем виконують на підставі акта комісії про приймання їх в експлуатацію. Приєднання (врізання) до діючих газоп-роводів, які експлуатуються підприємствами газового господарства, дозво-ляється тільки спеціалізованим організаціям, а також службам і бригадам цих підприємствах.
Приєднання до газопроводів, які експлуатуються промисловими, сіль-ськогосподарськими та іншими підприємствами, а також управліннями ма-гістральних газопроводів, проводиться силами цих підприємств і організа-цій або представниками газового господарства за договорами. Якщо при приєднанні газопроводів до діючих мереж пуск газу не проводиться, в кінці кожного газопроводу, що приєднується після запірного пристрою встанов-люють заглушку; згони на вводах газопроводів в будівлі демонтують. При підготовці до приєднання новозбудованих газопроводів до діючих викону-ють такі заходи: перевіряють і готують технічну документацію (паспорта та виконавчі креслення чинного і побудованого газопроводів), а також стан побудованих газопроводів і встановленого обладнання; складають дефект-ну відомість із зазначенням термінів усунення виявлених дефектів (подальші роботи по приєднанню виконують тільки після усунення виявлених дефек-тів), план організації робіт відповідно до вимог Правил безпеки, ескізи (схеми) вузлів приєднання та пускову схему газопроводів з зазначенням всіх запірних пристроїв, заглушок і продувних свічок (все устаткування і арматуру нумерують відповідно до схеми); готують необхідне обладнання та необхідну кількість матеріалів, інвентарю, захисних і рятувальних засо-бів, а також засобів по наданню першої допомоги при нещасних випадках; відібране устаткування, інвентар, матеріали і захисні засоби перевіряють на справність і придатність до застосування.
Управління газового господарства (служба, ділянка, відділ), що експлуатує газові мережі, наносить на схему знову прокладеного газопроводу напрям потоків газу; номери і адреси ГРП, на яких необхідно знизити тиск; номер технологічної карти, по якій виконується врізання, і схему діючого газоп-роводу; діаметр і довжину діючих та газопроводів, що приєднуються. Про початок робіт сповіщають споживачів газу, які підлягають відключенню або обмеженням по тиску. При підключенні до діючих мереж середнього та ви-сокого тиску, крім зазначеної документації, складається план організації робіт, який передбачає послідовність їх виконання, перелік об'єктів, що від-ключаються, номери колодязів і час закриття засувок, орієнтовну розстано-вку людей і їх обов'язки, осіб, відповідальних за координацію робіт, і при необхідності узгодження з іншими службами. План роботи складає органі-зація, яка експлуатує газопроводи і ГРП; стверджує його головний інженер цієї організації. Відповідальному за загальну координацію робіт підпоряд-ковуються інженерно-технічні працівники інших служб, що беруть участь в роботі. Відповідальність за кількість робіт та дотримання техніки безпеки несе особа, якій відповідно до виданого наряду доручені ці роботи. Всі міс-ця, де проводяться газонебезпечні роботи, огороджуються; до них не допу-скаються сторонні особи. Газове різання і зварювання на діючих газопро-водах виконують при тиску газу на них 0,4 - 1 кПа. При тиску газу менше 0,4 або більше 0,5 кПа вогневі роботи повинні бути припинені. Керівник бригади перед початком робіт по врізці перевіряє тиск повітря в газопро-водах, які приєднуються після його контрольного опресовування, придат-ність котловану для виконання робіт, наявність і справність запірних при-строїв на вводах і стояках, наявність кранів, засувок, пробок і заглушок на газових вводах у будинки. Всі засувки і крани на вводах повинні бути за-криті і заглушені.
Врізку нових газопроводів в діючі виконують котушковим або тавровим з'єднанням.
Приєднання газопроводів всередині приміщення до діючих газопроводів (сходові клітини, підвали, котельні тощо) не дозволяється.
Після закінчення всіх робіт з приєднання та продувки газопроводу переві-ряють щільність виконаного зварного шва омилюванням мильною емульсі-єю; виконують обхід траси приєднаного газопроводу, ізолюють місце приє-днання до діючого газопроводу і засипають котлован; роблять відмітку в наряді на газонебезпечні роботи про виконання робіт з приєднання, ізоляції місця приєднання і засипці котловану. Наряд на виконання робіт з приєд-нання та план роботи зі схемами докладають до виконавчо-технічної доку-ментації і зберігають разом з нею.
Зварювальні роботи виконують згідно з технологічними картами, розроб-леними на кожен технологічний процес врізки. Приєднання газопроводів здійснюється під тиском газу від 0,2 до 1,2 кПа. При більш небезпечному тиску є небезпека його падіння до нуля і проникнення в трубопровід повіт-ря в момент, коли в чинному газопроводі отвір вже вирізано, але ще не пе-рекрито. При тиску більше 1,2 кПа не можна робити різання і зварювання газопроводу, так як полум'я, вибивається з прорізаємої щілини, важко по-гасити і воно може заподіяти опіки зварнику і слюсарю. Зварений шов при цьому виходить пористим і крихким. Після приєднання газопроводу до ді-ючого виробляють його продувку для видалення з нього повітря і напов-нення газом. Для цього в кінці газопроводу, що приєднується встановлю-ють спеціальну трубку (продувальну свічку) або використовують відвідні труби з конденсатозбірників. Висота продувних свічок над землею повинна бути близько 2,5 м, а їх число і діаметр залежать від діаметра і довжини га-зопроводу, що продувається.
4.2. Пуск газу.
Введення в експлуатацію газового обладнання житлових будинків проводиться як приєднання газового вводу в будинок до діючого газопро-воду.
Пуск газу в газопроводи і газовикористовуюче обладнання одноква-ртирних і блокованих житлових будинків дозволяється проводити одночас-но з приєднанням до діючого газопроводу.
Пуск газу проводиться персоналом експлуатаційної організації за заявками і за участю власників (орендарів, наймачів) будівель, приміщень громадського призначення або уповноважених представників (у житлових будинках - за умови готовності до заселення). Роботи з пуску газу в багато-квартирні житлові будинки виконують бригадою в складі не менше двох робітників під керівництвом майстра. Пуск газу в одноквартирні і зблоко-вані житлові будинки, громадські будівлі (приміщення громадського приз-начення) може проводитися бригадою у складі двох чоловік.
Пуск газу проводиться в денний час доби. Про початок робіт екс-плуатаційна організація повідомляє споживачів газу не пізніше ніж за три дні.
Пуск газу в нові або капітально відремонтовані житлові будівлі ре-комендується проводити до заселення мешканців. При пуску газу в заселені житлові будівлі мешканці повинні бути попереджені не пізніше ніж за три дні до початку робіт про необхідність присутності в квартирах.
Пуск газу в багатоквартирні житлові будинки за відсутності можли-вості доступу хоча б в одну з квартир не дозволяється. Керівник робіт з пу-ску газу (майстер) перед виїздом на об'єкт:
• отримує акт-наряд на виконання робіт і знайомиться з виконавчою документацією;
• проводить інструктаж робітників пускової бригади по технології (порядку) проведення робіт і заходів безпеки;
• перевіряє комплектність інструменту, приладів, пристроїв і матері-алів для виконання робіт, наявність засобів індивідуального захисту.
Роботи з пуску газу рекомендується проводити в такій послідовності:
• перевірка зовнішнім оглядом відсутності механічних пошкоджень газопроводів від введення в будівлі до вимикаючих пристроїв, встановле-них перед газовикористовуючим обладнанням, відповідності проекту роз-міщення газових приладів та обладнання, укомплектованості та приєднання їх до газопроводів. Вимикаючі пристрої перед газовикористовуючим обла-днанням, які не приєднані до газопроводів, повинні бути закриті і опломбо-вані з складанням акту;
• перевірка наявності та працездатності вимикаючих пристроїв на внутрішніх газопроводах;
• перевірка від'єднання газових вводів від внутрішніх газопроводів. Вимикаючі пристрої на вводах повинні бути закриті. Газопроводи після вимикаючих пристроїв по ходу газу і внутрішні газопроводи повинні бути заглушені глухими металевими пробками;
• усунення виявлених несправностей;
• перевірка наявності актів, що підтверджують справність і придат-ність до експлуатації димових та вентиляційних каналів;
• контрольне опресовування газопроводів, газових приладів та об-ладнання повітрям тиском 5 кПа протягом 5 хв. При падінні тиску по ма-нометру понад 0,2 кПа проводиться виявлення витоків за допомогою миль-ної емульсії, усунення дефектів і повторне опресовування. Якщо пуск газу в нові газопроводи проводиться одночасно з приєднанням до діючих газоп-роводів, контрольне опресовування проводиться перед приєднанням;
• приєднання внутрішніх газопроводів до газових вводів. Вимикаючі пристрої на вводі, перевірка місця приєднання внутрішнього газопроводу мильною емульсією або газоіндикатором з метою виявлення витоків газу;
• послідовне (по ходу газу) відкриття вимикаючих пристроїв на вну-трішніх газопроводах для продувки газом.
Випуск газоповітряної суміші при продувці газом проводиться через вікно в атмосферу гумовим шлангом, приєднаним до пальника газового об-ладнання, при постійному спостереженні. Продування газом з випуском га-зоповітряної суміші в димові та вентиляційні канали, сходові клітини та приміщення будівлі забороняється.
При продуванні газом забороняється користуватися відкритим вог-нем, електроприладами і палити, про що повинні бути попереджені всі осо-би, які беруть участь у пуску газу. У приміщеннях, в яких проводиться пуск газу, присутність сторонніх, в тому числі мешканців квартир, не допуска-ється. Приміщення повинні постійно провітрюватися. Закінчення продуван-ня визначається шляхом аналізу або спалювання відібраних проб. Вміст ки-сню в газі за обсягом не повинно перевищувати 1%, а згорання відібраної проби повинно проходити спокійно, без ударів. Продування газом через стояки проводиться послідовно, починаючи з приєднання найбільш відда-леного від введення в будівлю стояка та газового обладнання на верхньому поверсі будівлі. Після закінчення продувки газом необхідно:
• перевірити манометром тиск газу на газових приладах і обладнан-ні;
• повісити накидні ключі на крани перед газовими приладами і апа-ратами;
• перевірити з'єднання газопроводів і арматури мильною емульсією або газоіндикатором з метою виявлення витоків газу;
• перевірити наявність тяги в вентиляційних і димових каналах і стан димових з'єднувальних труб для відведення продуктів згоряння;
• перевірити відповідність сопел пальників і тиску спалюваного газу;
• ознайомитися зі змістом паспортів заводів - виробників встановле-них газових приладів і обладнання;
• розпалити пальника і відрегулювати горіння газу;
• перевірити роботу автоматики безпеки.
При наявності в паспортах виробників вказівок щодо введення газо-використовуючого обладнання в експлуатацію перший розпал газових па-льників і пусконалагоджувальні роботи повинні проводитися у відповіднос-ті з цими вказівками. Закінчення робіт з пуску газу зазначається в акті-наряді, який повинен бути доданий до виконавчо-технічної документації цього об'єкта.
4.3.Опис технологічної карти
4.3.1. Область застосування
Основний документ з технологічного підготовлення виробництва, що встановлює перелік та послідовність технологічних операцій, тип устатку-вання, оснащення, що використовується при цьому, комплекс параметрів, які характеризують технічний та організаційний бік виробничого процесу, з зазначеним терміном його тривалості.
У наш час технологічні карти застосовуються у всіх галузях промис-ловості, їх створюють для підвищення ефективності праці, її раціонального розподілення, та для економії та ефективного розподілення матеріальних коштів на виробництві, чи при будь якому технологічному процесі.
У газовій галузі промисловості технологічні карти необхідні для всіх типів робіт, оскільки вони являють собою детальний поетапний план дій для виконання певного завдання.
До технологічної карти входять також калькуляція витрат праці, машинного часу, заробітної плати.
4.3.2 Послідовність виконання робіт
За своєю сутністю кожна технологічна карта являється переліком, чи послідовністю виконання робіт.
1- очистити місця з’єднання від ізоляції;
2- відрізати заглушку приєднуваної труби;
3- підігнати сполучний патрубок;
4- пропалити в патрубку отвір діаметром 6-8 мм;
5- вирізати в газопроводі, що діє, отвір по діаметру приєднуваного газопроводу;
6- щілину між вирізним диском і трубою промазати глиною;
7- встановити патрубок вибити вирізаний в газопроводі диск;
8- через отвір в патрубку вибити вирізаний в газопроводі диск;
9- заварити отвір в патрубку;

5. Організація експлуатації газового господарства.
5.1. Експлуатація внутрішньо будинкового газового обладнання.
Експлуатація внутрішнього газового обладнання складається з прий-мання газового обладнання і профілактичного обслуговування та ремонту.
Профілактичне обслуговування включає в себе:
- огляд газового вводу та підвальної мережі;
- перевірку стану вимикаючих пристроїв на вводах та стояках;
- перевірку справності стояку та кранів на відгалуженнях в квар-тирах;
- перевірку квартирної газової мережі та кранів на них;
- огляд та наладку газових пристроїв, та також промивку радіа-торів водонагрівачів;
- виявлення та негайне усунення витоків газу;
- інструктаж мешканців.
5.1.1.Внутрішні газопроводи.
Внутрішні газопроводи – це ділянка газопроводу від ввідного газоп-роводу до місця приєднання до газового обладнання. Підчас проведення планового або капітального ремонту перевіряються приміщення відповідно «Правила безпеки систем газопостачання України».
Підчас перевірки мережі перевіряється: зварюванні з’єднання на гер-метичність, газове обладнання на справність, газову арматуру. Всі з’єднання перевіряються мильною емульсією або приладами.
Після всіх ремонтних робіт складається акт по ремонтним роботам, усі мешканці сповіщаються та перевіряють на знання правил безпеки.
5.1.2.Газове обладнання.
До газового устаткування відносяться: прилади для приготування їжі (газові плити); прилади для гарячого водопостачання (водонагрівачі); при-лади для індивідуального опалення (ємнісні водонагрівачі, газові каміни).
Всі прилади газового обладнання мають технічні паспорти та інстру-кції.
Експлуатація газового устаткування передбачає:
- періодичне технічне обслуговування (ПТО);
- сезонне технічне обслуговування (СТО) - включення і відключення сезонно працюючого устаткування, встановленого в громадських будівлях;
- позаплановий ремонт по заявках (ВРЗ) - обслуговування по заявках.
Відключення газопроводу або приладу і включення їх після усунення несправності мають бути оформлені актом.
Технічне обслуговування газового устаткування житлових будинків і громадських будівель здійснюється відповідно до вимог «Положення про технічне обслуговування газового устаткування в житлових будинках і громадських будівлях».
Перевірка на герметичність газового устаткування житлових і суспі-льних будівель, підприємств побутового обслуговування населення невиро-бничого характеру проводиться в терміни, що визначаються підприємства-ми газового господарства.
Визначення чисельності експлуатаційного персоналу наведено в табл. 5.1.
5.1.3 Димові вентиляційні канали.
Вентиляційні та димові канали повинні проходити періодичні переві-рки:
• перед опалювальним сезоном - димоходи сезонно працюючих газо-вих приладів і апаратів;
• не рідше 1 разу на місяць - димарі цегляні, азбестоцементні, гончар-ні, зі спеціальних блоків жаростійкого бетону, а також вентиляційні канали.
Під час перевірок вентиляційних і димових каналів уточнюють:
• при первинній - відповідність застосованих матеріалів нормативним вимогам, відсутність засмічень, щільність і відокремленість, наявність і справність оброблень, сполучних патрубків, справність оголовки і розмі-щення їх поза зоною вітрового підпору, наявність тяги;
• при періодичних - відсутність засмічень, щільність і відокремленість, справність з'єднувальних патрубків і оголовок, наявність тяги.
Перевірка технічного стану вентиляційних та димовідвідних каналів проводиться спеціалізованою організацією за участю власника (орендаря, наймача) будівлі, або його представника, або представника ЖЕО, ЖБК, ОСББ. Власники (орендарі, наймачі) газифікованих будинків і житлово-експлуатаційні організації (ЖЕО), житлово-будівельні кооперативи (ЖБК), товариства та інші об'єднання власників житла (ТСЖ) забезпечують:
• своєчасну перевірку стану димових і вентиляційних каналів, у тому числі з'єднувальних патрубків, оголовків димоходу і перевірку якості вико-нання зазначених робіт з реєстрацією результатів у журналі;
• повідомлення експлуатаційної організації газового господарства про необхідність відключення газовикористовуючого обладнання при виявленні несправності димових і вентиляційних каналів і самовільно встановлених газових приладів та обладнання, перевлаштування квартир в нежитлові приміщення, зміна власника (орендаря, наймача).
Результати первинної перевірки оформляються актом, періодичних записами в спеціальному журналі. У разі виявлення непридатності вентиля-ційних і димовідвідних систем до подальшої експлуатації перевіряючий по-переджає споживача газу про заборону користування газовими приладами та обладнанням, оформляє акт перевірки і надсилає його власнику (оренда-рю, наймачу) будівлі і в експлуатаційну організацію, що виконує роботи з технічного обслуговування газового обладнання будинків, для вжиття за-ходів з відключення газовикористовуючого обладнання.
У зимовий час не рідше 1 разу на місяць, а в районах північної буді-вельно-кліматичної зони не рідше 2 рази в місяць власникам (орендарям, наймачам) будівель рекомендується забезпечувати огляд оголовків димо-ходів з метою запобігання їх обмерзання і закупорки. Та початок робіт по ремонту вентиляційних і димових каналів власник будівлі (житлово-експлуатаційна організація) письмово повідомляє експлуатаційну організа-цію про необхідність відключення газових приладів та обладнання. Після закінчення ремонту вентиляційні та димові канали підлягають позачерговій перевірці з оформленням акта.

5.2. Експлуатація підземних газопроводів.
5.2.1. Технічне обслуговування газопроводів
На прийняті в експлуатацію підземні газопроводи складають паспор-та, в яких вказують основні дані, що характеризують газопровід, а в пода-льшому заносять відомості про ремонтні роботи і інші зміни. Всі газопро-води підлягають обслуговуванню.
Обслуговування газопроводів полягає в утриманні газопроводів і споруд на них в стані, що забезпечує безперебійність постачання різних споживачів газом, і створенні умов безпечної роботи при експлуатації сис-теми газопостачання.
Ці роботи проводить бригада лінійних слюсарів по заздалегідь скла-деним планам і графікам. Для зручності обслуговування газопроводи ді-лять на маршрути, на підставу яких становлять маршрутні схеми. На ці схеми наносять трасу газопроводів, а також колодязі підземних комунікацій і підвали будинків, розташованих на відстані до 15 м в обидва боки від га-зопроводу.
5.2.1.1. Графік обходу.
Профілактичне обслуговування газопроводів та споруд на них шля-хом обходу трас повинно здійснюватися в строки, що забезпечують безпеку експлуатації газопроводів. Терміни обходу визначаються газовими госпо-дарствами, погоджуються з місцевими органами Держнаглядохоронапраці і затверджуються міськими (обласними) Радами депутатів трудящих або ін-шими організаціями, у підпорядкуванні яких знаходяться газові господарс-тва. Якщо раніше для всіх газопроводів були встановлені цілком визначені терміни обходу (в залежності від тиску газу і пори року), то в даний час при визначенні строків обходу повинні враховуватися конкретні умови експлуа-тації газопроводів: стан газопроводу, тиск газу, наявність блукаючих стру-мів, тривалість експлуатації газопроводу, характер місцевості та її заселе-ність, пора року.
При цьому терміни обходу траси газопроводів періодично повинні переглядатися з урахуванням змінених умов і накопиченого досвіду.
При профілактичному нагляді та обслуговуванні газопровід слюсарі виконують такі роботи:
а) огляд і перевірку на загазованість колодязів, підвалів, контроль-них трубок та інших споруд;
б) спостереження за станом траси і встановленими на ній коверами і настінними знаками;
в) перевірку та відкачування конденсату з конденсатозбірників і гід-розатворів;
г) перевірку тиску газу на різних ділянках газопроводів;
д) виявлення закупорок;
е) перевірку справності арматури газопроводів.
Виявлення несправності усуває ремонтна бригада. Трасу газопрово-ду обходять два слюсарі, один з яких призначається старшим. У багатьох газових господарств обхід трас підземних газопроводів поза територією міст і населених пунктів, а також при відсутності на трасах газопроводів інших підземних комунікацій (споруд) і інтенсивного руху транспорту здій-снюється однією людиною.
При обході трас газопроводів виконують зовнішній огляд трас для визначення ознак витоків газу. Відомо, що при значних витоках з газопро-водів середнього та високого тиску газ іноді виходить на поверхню з ши-пінням, а в калюжах утворюються бульбашки. Якщо траса покрита снігом, то на ньому при витоках газу можуть бути бурі плями, влітку при витоках газу жовтіє трава і т.д.
Практикою встановлено, що з газопроводів середнього та високого тисків витоки газу поширюються в ґрунті зі швидкістю до 6 м/год. Пересу-ваючись з такою швидкістю, газ поширюється на великі відстані від місць витоку і потрапляє в різні споруди і комунікації. Ось чому крім газових ко-лодязів перевіряють також контрольні трубки, колодязі інших підземних споруд, берегові камери тепломережі та підвали будинків, розташовані на відстані до 15 м по обидві сторони від осі газопроводів. При виявленні газу в будь-якому спорудженні повинні бути оглянуті підвали будинків, перші поверхи безпідвальних будівель та інші споруди в радіусі до 50 м від місця виявлення газу. Наявність газу в підвалах, колекторах, шахтах, колодязях та інших підземних споруд повинно перевірятися газоаналізатором.
При відборі проб повітря з колодязів, шахт та інших підземних споруд спу-скатися в них забороняється. Аналіз повітря у підвальних приміщеннях можна проводити газоаналізатором вибухозахисного типу (безпосередньо в підвалі), а при відсутності його - шляхом відбору проби повітря і подаль-шого аналізу її поза будівлею. Коли в газових колодязях або інших споруд виявлено витік газу, то ці споруди необхідно терміново провітрити і пові-домити про наявність вибухонебезпечної концентрації у відповідну службу або ділянку. Особливу обережність необхідно проявляти при виявленні на-явності газу в підвалах будівель. При цьому проводяться наступні заходи:
а) підвали негайно провітрюють і повідомляють в аварійну службу про проникненні в них газу;
б) за допомогою газоаналізатора визначають наявність газу в повітрі квар-тир вище розташованих поверхів і при необхідності роблять провітрюван-ня цих квартир;
в) встановлюють спостереження за зміною концентрації газу в підвалі;
г) попереджають людей, що знаходяться в приміщеннях підвалів і кварти-рах вище розташованих поверхів, про неприпустимість користування відк-ритим вогнем та іншими джерелами іскроутворення; при виявленні витоку газу (присутність газу) в підвалі житлового будинку необхідно терміново вжити заходів до евакуації людей з приміщення;
д) вживають заходів до відшукання та усунення витоку газу;
е) після виконання вищевикладених заходів визначають можливість знаходження в приміщенні людей, а також користування відкритим вогнем і електроприладами.
Встановлена в газових колодязях арматура (засувки, крани і компен-сатори) не рідше 1 разу на рік повинна піддаватися ретельному огляду і пе-ревірці. При цьому виконують такі роботи:
1) Очищають колодязі і арматуру від бруду і нальотів корозії;
2) Перевіряють: шпинделя, засувки, сальники і стан компенсаторів; справність приводного пристрою; герметичність з'єднань засувки і компен-сатора за допомогою мильної емульсії; спускові скоби і кришки колодязя;
3) фарбують засувки, компенсатори і газопроводи.
Результати перевірки стану обладнання та траси газопроводу запи-суються в спеціальні журнали. При обході трас газопроводу видаляють лід, сніг, воду і бруд з поверхні, а також з внутрішньої частини коверів. При виробництві ремонту дорожнього покриття необхідно стежити за збережен-ням колодязів і коверів. Кришки колодязів і коверів не повинні мати пере-косів, осідань і інших несправностей.
Важливим завданням є перевірка конденсатозбірників і гідрозатво-рів. Різьба пробки і крана на трубах конденсатозбірників і гідрозатворів повинні бути ретельно змащена тавотом. Пробки повинні мати підмотку лняного пасма.
В осінньо-весняний період, щоб уникнути проникнення води через глухі пробки в газопроводи низького тиску необхідно перевірити ущіль-нення пробок. Спостерігаються випадки, коли при недбалому виробництві дорожніх робіт кришку коверу покривають асфальтом і коткують дорожнім катком. При цьому часто пошкоджують арматуру під килим, в результаті чого виникають витоки газу, які призводять до серйозних аварій. Видален-ня конденсату з газопроводів роблять за графіком залежно від кількості ви-діляється з газу конденсату. Конденсат, який скупчується в гідрозатвори і конденсатозбірниках низького тиску, відкачують ручним насосом або мо-тонасосом, а з газопроводів високого та середнього тисків - за допомогою тиску газу або мотонасосом. Конденсат відкачують в спеціальну ємність і спорожняють в заздалегідь відведеному місці.
При відкачці конденсату не можна допускати до місця роботи сто-ронніх осіб, палити та користуватися відкритим вогнем. Перед відкачкою конденсату з конденсатозбірників високого і середнього тисків необхідно відкрити кришку, закрити кран і відвернути пробку на крані. Потім в кран вворачивают відвід висотою до 1,5 м, до якого приєднують один кінець гнучкого шланга, а другий вставляють в цистерну. Тільки після цього відк-ривають кран і починають відкачувати конденсат. Після закінчення відка-чування кран закривають, вворачивают відвід з гнучким шлангом і вверта-ють дюймову пробку. Кришку коверу можна закрити, тільки переконав-шись, що немає витоку газу або будь-яких несправностей в арматурі.
Характерними несправностями конденсатозбірників є витоки газу з кранів і різьбових з'єднань. Часто конденсатозбірники забиваються піском і брудом. В цьому випадку під певному тиском їх заповнюють водою для ро-зрідження осаду. Розріджений осад віддаляється насосом. У разі замерзан-ня конденсату в стоянках необхідно застосовувати розчинники (етиловий спирт і метанол).
Всі роботи з перевірки та обслуговування конденсатозбірників і гід-розатворів записують у журнал встановленої форми. Слюсаря повинні сте-жити також за станом дорожнього покриття вздовж траси газопроводу. Особливу увагу треба звертати на ділянки, де проводять роботи інші орга-нізації. До таких робіт відносять: знесення або будівництво будівель, про-кладка або ремонт різних комунікацій, реконструкція дорожнього покриття і інші організації до початку цих робіт повинні отримати у експлуатаційної організації ескізи розташування газопроводу та повідомлення, в якому за-значаються заходи безпеки при виконанні робіт на трасі газопроводу.
Розрахунок чисельності експлуатаційного персоналу газового госпо-дарства визначається штатним розписом (в який входить перелік і кількість інженерно-технічних працівників).
Для того щоб визначити чисельність, необхідно знати види та об’єми робіт, такими видами робіт є: обхід траси газопроводу, перевірка на їх за-газованість, перевірка на загазованість газових колодязів і колодязів інших мереж, які розташовані в зоні залягання газопроводу на відстані 15 метрів по обидва боки газопроводу.
Розрахунок об’ємів робіт по маршрутній карті на мережу низького і середнього (високого) тисків наведені в табл. 5.2, 5.3. Розрахунок чисельно-сті експлуатаційного персоналу наведено в табл. 5.4.
5.2.2. Ремонтні роботи на газопроводах.
Виявлення при плановому періодичному огляді газопроводів не-справності усувають шляхом організації спеціальних ремонтних робіт.
Ремонт газопроводу та арматури, встановленої на них, виробляють у міру необхідності. При цьому велике значення надають роботам щодо усу-нення та попередження витоків газу. Статистичні дані і досвід експлуатації підземних газопроводів показують, що витоку газу з газопроводів і споруд на них найбільш імовірні:
а) в стикових з'єднаннях газопроводів;
б) у місцях установки конденсатозбірників і гідрозатворів;
в) в сальникових ущільненнях арматури;
г) у місцях газопроводів, пошкоджених корозією (ґрунтової або блу-каючими струмами);
д) в місцях із заводським або монтажним браком в трубах або арма-турі;
е) в місцях, пошкоджених випадково при виробництві аварійно-пошукових, профілактичних та будівельно-монтажних робіт;
ж) на дільницях газопроводів і в місцях установки арматури, не за-безпечених компенсаційними пристроями;
з) у місцях з'єднань і можливих переломів неметалевих труб;
и) в арматурі споруд, не перевіреної обслуговуючим персоналом.
Найбільша кількість витоків газу припадає на ті ділянки і споруди газопроводів, які є менш захищеними від зовнішніх завантажень, неміцни-ми, слабкими, побудованими з труб малих діаметрів.
Якщо в процесі експлуатації виявлені значні пошкодження газопро-водів від корозії, незадовільна якість зварних стиків або інші істотні пошко-дження, то роблять капітальний ремонт газопроводів. При цьому викону-ють такі роботи:
а) відновлення пошкодженої ізоляції на окремих ділянках газопро-воду,
б) заміна ділянок газопроводу, пошкоджених корозією;
в) заміна або ремонт арматури на газопроводах;
г) ремонт або перебудова газових колодязів і коверів;
д) обрізка недіючих ділянок газопроводу з продувкою їх інертним газом;
е) установка, заміна або ремонт засобів електричного захисту газоп-роводів від корозії. Після закінчення робіт складають акт за встановленою формою і вносять відповідні корективи в технічну документацію.
5.3. Експлуатація ГРП
На кожен ГРП складається паспорт, що містить основні характерис-тики обладнання, засобів вимірювань і приміщення. При експлуатації ГРП виконують технічне обслуговування, поточний і капітальний ремонт.
Основні експлуатаційні роботи включають:
- огляд технічного стану в строки, що забезпечують безпеку й надій-ність експлуатації - установлюються підприємством;
- перевірка несправності й параметрів настроювання запобіжних за-пірних і скидних клапанів - не рідше одного разу у два місяці, а також після ремонту встаткування;
- технічне обслуговування - щорічно;
- поточний ремонт - після закінчення 6 місяців після проведення тех-нічного обслуговування, але не рідше одного разу в рік, якщо завод-виготовлювач устаткування не вимагає проведення ремонтів у більш корот-кий термін;
- капітальний ремонт - при заміні встаткування, засобів виміру, опа-лення, висвітлення й відновленні будівельних конструкцій будинку на підс-таві дефектних відомостей, складених за результатами оглядів.

6. Інструкція з охорони праці.
У кожному газовому господарстві мають бути складені і затверджені в установленому порядку інструкції по охороні (безпеці) праці, що встанов-люють правила виконання робіт і поведінки у виробничих приміщеннях і на території об'єктів газового господарства стосовно видів робіт, що прово-дяться, і з урахуванням місцевих умов і властивостей використовуваного газу. Інструкції повинні містити вимоги по пожежній безпеці на об'єктах га-зового господарства.
Відповідальним за загальне полягання безпеки праці в газовому господарс-тві є керівник підприємства.
Працівники всіх професій, зайняті експлуатацією систем газопостачання, повинні проходити наступні спеціальні інструктажі по безпеці праці: ввід-ний; первинний на робочому місці; повторний; позаплановий; поточний.
Ввідний інструктаж по безпеці праці для тих, що поступають на роботу по-винен проводити головний інженер або його заступник, інженер по охороні праці або працівник, на якого покладені ці обов'язки.
Первинний інструктаж по безпеці праці на робочому місці проводиться для кожного працівника, прийнятого на роботу, перед допуском його до само-стійної роботи, а також при переводі працівника в інший цех або нову для нього роботу.
Інструктаж на робочому місці проводить особа, в підпорядкуванні якої знаходиться працівник.
Робочі різних професій незалежно від кваліфікації і стажу роботи по даній професії повинні проходити повторний інструктаж по безпеці праці через кожних 3 місяці.
Позаплановий інструктаж по безпеці праці проводиться в наступних випад-ках:
- при зміні технологічного процесу, заміні і модернізації устаткування, а та-кож в тих випадках, коли істотно міняються умови праці;
- при порушенні працюють правив, норм і інструкцій по безпеці праці, а та-кож при використанні неправильних прийомів і методів праці, які можуть привести до нещасного випадку;
- якщо в результаті порушень вимог безпеки праці відбувся нещасний випа-док;
- при введенні в дію нових Правил або інструкцій по охороні (безпеці) пра-ці, по розпорядженню керівника підприємства, вимозі органів Держміськ-технагляду при виявленні недостатніх знань що працюють інструкцій.
Поточний інструктаж проводиться перед виробництвом робіт, на які офор-мляється наряд-допуск, і фіксується в цьому наряді.
Результати інструктажів, що проводяться, по безпеці праці повинні заноси-тися в журнал реєстрації інструктажу, в особисту картку інструктажу.
Контроль за проведенням інструктажу покладається на головного інженера підприємства газового господарства або його заступника і інженера по без-пеці праці.
Відповідальними за виконання правил і інструкцій по охороні (безпеці) праці при виконанні робіт є керівники робіт (майстри, бригадири і ін.).
Адміністрація підприємства газового господарства і керівники газових служб підприємств і організацій зобов'язані забезпечувати робочих і служ-бовців спецодягом, спецвзуттям і засобами індивідуального захисту необ-хідних розмірів відповідно до характеру виконуваної роботи і типових норм.
Засоби індивідуального захисту, що видаються робочим мають бути пере-вірені, а робочі проінструктовані про порядок користування ними.
Керівники робіт не повинні допускати до роботи осіб без відповідного спецодягу, спецвзуття і засобів індивідуального захисту.
Керівник робіт зобов'язаний до початку робіт перевірити наявність і справ-ність засобів індивідуального захисту у тих, що працюють.
Вимоги, що пред'являються до осіб, що виконують газонебезпечні роботи, повинні відповідати вказівкам «Правил безпеки в газовому господарстві».
До робіт з пневматичними інструментами допускаються проінструктовані робочі, що знають безпечні методи роботи з цими інструментами.
До перевезення і установки наповнених балонів СУГ допускаються особи, що пройшли інструктаж по безпечних методах ведення вказаних робіт, ознайомлені з Інструкцією по доставці і заміні балонів СУГ у споживачів.
Для виробництва робіт з технічними спиртами повинні призначатися най-більш кваліфіковані робочі у віці не молодше 18 років. Список осіб, допу-щених до роботи із спиртами, має бути встановлений наказом по підприєм-ству.
7.Аварійно диспетчерська служба.
7.1.Ліквідація аварій.
Для попередження локалізації та ліквідації аварійних ситуацій в га-зових господарствах міських і сільських поселень створюються єдині при газорозподільних організаціях аварійно-диспетчерські служби (АДС) з мі-ським телефоном «104» і їх філії з цілодобовою роботою, включаючи вихі-дні та святкові дні.
Можна створювати спеціалізовані АДС у підрозділах, які обслуго-вують ГРП (ГРУ), а також промислові об'єкти та котельні. Місця їх дисло-кації визначаються зоною обслуговування та обсягом робіт з урахуванням забезпечення прибуття бригади АДС до місця аварії за 40 хв.
При повідомленні про вибух, пожежу, загазованість приміщень ава-рійна бригада повинна виїхати протягом 5 хв.
У АДС повинні проводитися тренувальні заняття з оцінкою дій пер-соналу:
- за планами локалізації і ліквідації аварій (для кожної бригади) - не рідше одного разу на 6 міс.;
- за планами взаємодії служб різного призначення - не рідше одного разу на рік. Всі заявки в АДС реєструються з позначкою часу її надходжен-ня, часу виїзду і прибуття на місце аварійної бригади, характером пошко-дження та переліком виконаної роботи. Заявки, які надходять в АДС, по-винні записуватися на магнітну стрічку. Термін зберігання записів повинен бути не менше 10 діб.
Аварійна бригада повинна виїжджати на спеціальній автомашині, обладнаній радіостанцією, сиреною, проблисковим маячком укомплектова-ної інструментом, матеріалами, приладами контролю, оснащенням і прист-роями для своєчасної ліквідації аварій.
При виїзді за заявкою для ліквідації аварій на зовнішніх газопрово-дах бригада АДС повинна мати виконавчо-технічну документацію або планшети (маршрутні карти).
Бригади АДС у разі виявлення об'ємної частки газу в підвалах, туне-лях, колекторах, під'їздах, приміщеннях перших поверхів будинків більше 1% відключають газопроводи від системи газопостачання і вживають захо-дів по евакуації людей з небезпечної зони.
Ліквідація витоку газу (тимчасова) допускається за допомогою бан-дажа, хомута або бинта з мішковини з шамотної глиною, накладених на га-зопровід. За цією ділянкою організовується щозмінне спостереження.
До роботи в АДС допускаються найбільш підготовлені інженерно-технічні працівники і робітники не молодше 18 років, які мають стаж робо-ти в газовому господарстві не менше двох років і допуск до виконання га-зонебезпечних робіт; слюсарі і шофери АДС повинні мати високу кваліфі-кацію (слюсарі - не нижче IV розряду , шофери - не нижче II класу).
АДС повинна бути оснащена надійними засобами зв'язку та інфор-мації, а саме:
- багато номерним (міський) зв'язком, використовуваної головним чином для прийому інформації (заявок) про несправності елементів системи газопостачання з усієї зони обслуговування (рекомендується мати не менше двох телефонних апаратів з відкритим номером і один апарат - з закритим);
- внутрішнім зв'язком для сполучення між диспетчерської та іншими службовими приміщеннями АДС;
- прямим телефонним зв'язком з пожежною охороною та постачаль-никами газу;
- двостороннім радіозв'язком з аварійними бригадами, які викону-ють аварійні заявки; засобами телемеханіки для отримання оперативної ін-формації про стан системи газопостачання і режимах її роботи.
Про кожний нещасний випадок, пов'язаний з використанням газу, а також про аварії на газових об'єктах адміністрація газового господарства, підприємства чи іншої організації негайно повідомляє місцевому органу технагляду.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. К. Г. Кязимов, В.Е.Гусев. Устройство и эксплуатация газового хо-зяйства. Москва, 2004. - 383 стр.
2. К. Г. Кязимов, В.Е.Гусев. Эксплуатация и ремонт оборудования си-стем газоснабжения, настольная книга слесаря газового хозяйства. Киев: 2000 - 285 ст
3. Б. Г. Ряжев, И.В. Дудин. А.Е. Мерлин. Справочник для работников газовых служб в сельском хозяйстве.
4. В. А. Багдасаров. Обслуживание и ремонт городских газопроводов. Ленинград: Недра, 1985. - 277 стр.
5. Інструкція з електрохімічного захисту підземних газопроводів та резервуарів зрідженого газу. 320.03329031.008-97
6. Сборник руководящих материалов по защите городских подзем-ных трубопроводов от коррозии. Ленинград: Недра, 1987 г.
7. М. Л. Гончарук, М.Д. Середюк, В.1. Шелудченко. Довідник з газопо-стачання населених пунктів України. Івано – Франковськ: 2006. - 1313 стр.
8. Методичні вказівки з питань експлуатації систем газопостачання. Асоціація «Укркомункваліфкадри». Київ. – 1998 р.
9. Методичні вказівки до виконання курсового проекту з дисципліни “Експлуатація устаткування і систем газопостачання”. Донецьк: ДКБА, 2011. - 40с.